ПРИВИД КОРЧМИ
Завжди безмежний степ. Ніде сховатися. Сонце пече. Вітри дмуть. А ти як на долоні комарик. А ніч розкриває небо на всі руки, що аж вдихнути зорі можна. Та могили чорніють і видно: і Шпіль, і Розмерицьку. Я єврей. І корчму назвав “Приют”, аби подорожники душу могли сховати, та й мені …