С родного — на язык детства

Якi натхненнi у Росii вечори.( Из Виктора Пелленягрэ)

Якi натхненнi у Росii вечори…
Любов, шампанське, i iскристi в небi зорi,
I вальси Шуберта тендiтнi i прозорi —
Якi натхненнi у Росii вечори…
Хай у коханнi терпкий присмак гри,
Нащо тобi моi пориви i обiйми?
На цьому й тому свiтi нероздiльнi в нiй ми —
Якi натхненнi у Росii вечори…

Якi натхненнi у Росii вечори…
Мить, зупинись, бо iишiх радощiв не треба,
А у поета очi — наче клаптi неба…
Якi натхненнi у Росii вечори…
Смак круасану, юностi дари,
I захiд сонця, й поцiлунок наостанку,
Красунi погляд, i хвилюючi свiтанки …
Якi натхненнi у Росii вечори…

Якi натхненнi у Росii вечори…
Чарiвний мiсяць, i прогулянки, й зiтхання,
Бузку цвiтiння, й розтривожене дихання…
Якi натхненнi у Росii вечори…
Коли мене поважнi доктори
В останню путь почнуть сбирати у негоду,
З собою вiзьму незбагненну насолоду:
Якi натхненнi у Росii вечори…

Капас дощик…
( По мотивах Р.Гамзатова)

Капас дощичок, капас, капас,
Капас тихо, притомлено, мляво…
Падас листячкo, падас, падас,
Листя на гiллi i piдке й жовтаве.
Капас дощик…Безжально, нестримано
Вiтер цe листя обсмикус…Годi!
Haщо жалiть його, листя це зipване,
Якщо воно вам не стане в пригодi?

Вiтер осiннiй поважним господарем
Турить його, насмiхаючись взашiй,
Це безпритульне, обiрване, подране —
Геть iз подвiр\’iв на вулицi нашiй!
Листя нове, я це знаю. зав\’яжеться,
Люди всмixнуться вiдродженiй вродi…
Чому ж тодi менi все це вважасться
Несправедливим в законах природи?

Журавлi (Из Расула Гамзатова)

Менi здасться часом: тi солдати,
Що рiднi iх з вiйни не дiждались,
На в землю цю лягли пiд бiй гарматний,
А журавлями в небо пiднялись.
Вони ще й досi, злива там чи сухо,
Летять над нами з тих кривавих лiт…
Чи не тому стас менi так сумно,
Коли дивлюся журавлям услiд?

Летять, летять…, iх не встигають роки
В блакитной доганять высочинi…
Там с мiж ними промiжок короткий,
Те мiсце, що призначене менi .
Останнiй день майне менi в обличчя,
З собою мене вiзьмуть журавлi …
Тодi я вас з высочини покличу,
Всi тi, кого залищу на землi.

Ноктюрн (Из Роберта Рождественского)

Помiж мною i тобою
Вiчне небуття,
Зорянi моря,
Крижанi моря.
Як тобi сьогоднi йдеться,
Лагiдно моя,
Ластiвко моя,
Яблунько моя?
Залишився тiльки спогад —
Ти згадай мене,
Лиш згадай мене,
Знов згадай мене,
Хоч зненацька, хоч раптово
Ти згадай мене,
Зiронько моя земна!

Приспiв:

Мiж нами довга, нескiнченна нiч,
Сторiччя i моря,
Зорянi вiтра…
Я iх до тебе надiшлю в цю мить,
Щоб чула ти: кохання не вмира!

Помiж мною i тобою
Нескiнченна нiч,
Нездоланна нiч,
Невблаганна нiч…
Я до тебе знов прилину,
Тiльки ти поклич,
Ти мене поклич,
Знов мене поклич.
Я до тебе знов прилину
Рiчкою до нiг.
Стежкою до нiг,
Промiнем до нiг.
Хай нiколи не покине
Радiсть твiй порiг,
Хай тобi щастить завжди,
Хай тобi завжди щастить!