«Память о моей маме» Автор Наталья Малинина (Епифанова)

На спомин матусі
Триптх

На матерів не треба ображатись.
Вони ж нас люблять більше, ніж себе.
А наші витівки нелегко їм сприймати.
Щоб не нагримати, не стримавши себе.
Їм радісно тримати нас за руку
І тяжко, якщо з нами щось не так.
Не ображайтесь за її жорстку науку-
Це ж материнської любові знак.
* * *
Вона залишиться зі мною
Повітрям, світлом і водою,
Вона утішить і збагне,
Хоч як хмаринка промайне.
Та сил немає дотягнутись
І дістати.
Бо лиш ві сні приходить мати.
І тільки з нею кожну мить
Без слів я зможу говорить.
Чи тож воне мене почує?
І глухне мій даремно крик?
Та ні ж бо! Чує! Пам`ятає!
Веде мене, оберігає!
Щоб не спіткнулась я в події
Та не утратила надії.
І тільки ближче може стати
Мені моя померла мати.
Незлагоди, мізерність кривд ,
Щоб пам`яті вогонь спалив.
* * *
Дитя! Не треба!
Скажи їм краще:
— Вам не діждатись
Мого плачу.
Я промигАюсь!
Кріпчіше сталі
Тепер я стану.
На зло воронам,
Що прилітали
Живитись кров`ю
Моїх визнаннів.
Своєю злістю
Хай похлинуться.
А ти ж, маленька,
Живи та смійся.
Твою усмішку
Оцінять люди.
І їх зігріє
Світ Діви ярий.
Прости їм злобу
І пересуди.