Я впевнено
Крокую.
Порух
Життя –
Забавка в порох.
За безмір
Стиглих ночей.
Що буде потім –
Було вже цеї ночі.
Голуби, орли…
Сім, сорок…
Відполірований обсидіан.
Я там.
Зневірений вампір
І доброчесний донор –
Світозар.
Крокую в завтра,
Аби твій дивний
Погляд
Знищив пліт
Ревнивого кохання.
Тут навпіл –
Інь і янь.
Я намозолена тиша,
Я загустіле узвишшя
Незвичних чекань.
Воля.
Гостя.
Я – гра
Невинності
Злості
І невиправної
Глибокості
Печаль.
ТОРГОВИЦЯМИ
Ти йдеш
Дорогою
До правди.
Чи знаєш ти,
Що та дорога
Не спізнає меж?
Авжеж!
Ти йдеш
Стезею спекотною
І примороженою смертю.
Крізь зоряні
Пустелі,
Нетрі.
Їх помисли –
За тебе…
Твої коромислі
Без тебе
Тебе несуть.
Купи – продай.
Тропа – життя чи смерті?
Пікантна суть –
Між двох доріг,
Назустріч часу,
На стик
Ілюзій і реалів.
Парнасу,
Де золоті монети
Сиплються
Крізь сито,
Смолоскип
Там сповнений життєвих сил.
Посеред бурі й шуму
Роберт Шуман
Європу зблизити
Схотів.
Зумів. Затих.
Провісна
Добра днина
Там досі
Виборює життя
За нас
Без нас.
Чи час?
А навздогін серця
Епікурейця чи
Українця.
У бірюзовій тиші.
Скільки йти?
Де знайти?
Вище, вище….
Повинен йти
Назустріч
Сонцю…
Боян рахує,
Всесвіт пише.
