Чи знаєте, чому, така сумна / Перевод на украинский «Не понимаете, чего же я грущу» / Автор: Плющ Алина


Чи знаєте, чому, така сумна / Перевод на украинский «Не понимаете, чего же я грущу» / Автор: Плющ Алина

ОРИГИНАЛ:

Не понимаете, чего же я грущу
Автор: Плющ Алина
http://www.litkonkurs.ru/index.php?dr=45&tid=103872

Не понимаете, чего же я грущу,
Тоскую, рвусь обратно в Украину.
Не понимаете, как тяжело плющу
Расти среди стекла, бетона, глины.
Не понимаете…
Я просто жить хочу
Сейчас, сегодня, здесь,
А не потом.
Возможности и опыт — эта смесь
Аккумулируется, словно снежный ком.
Я жить хочу сегодня и сейчас,
Отложенная жизнь мне надоела.
«Всё впереди» — всегда учили нас
Все те, кому до жизни нету дела.
Сегодня жизнь — лишь то, что есть вокруг.
А это окна, стены, коридоры,
Сомненье, одиночество, испуг.
А опыт и возможности, как воры,
Крадут часы, и дни, и месяца.
Есть только грусть…
У жизни нет лица,
В которое могу взглянуть.
Так пусть
Хоть кто-то будет рядом,
Кроме стен.
Хоть кто-то будет рядом,
Кроме окон.
Я не хочу побед и перемен,
Но я хочу разрушить этот кокон.
И вырваться,
И полететь домой,
Где жарко летом,
Холодно зимой.
Где почва плодородна и знакома.
Где я пойму,
Что наконец-то дома.
Не понимаете, чего же я грущу,
Тоскую, рвусь обратно в Украину.
Не понимаете, как тяжело плющу
Изображать берёзу иль осину.
Быть деревом и никогда не гнуться,
Всем демонстрируя свою прямую спину.
Когда так хочется завиться, потянуться
Не к небу, а домой
На Украину.

_________________

ПЕРЕВОД:

Чи знаєте, чому, така сумна…

Чи знаєте, чому, така сумна,
Тужу та рвуся знову в Україну.
Чи знаєте, як плющ росте, стогна,
Серед бетону, скла, самої глини.
Чи знаєте…
Я лише жити хочу,
Не потім, ні!
Це не самі слова…
Можливості і досвід – склад сумний
Акумулюється, мов грудка снігова…
Я жити хочу у поточний час,
Набридло вже відкладене життя.
«Все потім» – так завжди учили нас
Всі ті, кого вже глине забуття.
Життя сьогодні – те, що є навколо.
Це тільки вікна, стіни – не мої,
Сумнів, самітність, страшне коло.
Можливості і досвід – злодії,
Крадуть часи, і дні, і місяця.
І смутку край…
В життя немає лиця,
В яке можу поглянути.
Нехай
Хто-небудь буде поруч,
Крім стін.
Хто-небудь буде поруч,
Крім вікон.
Я вже не хочу перемог і змін,
Але я хочу зруйнувати страшний кокон.
І вирватися,
І скоріш додому –
Де спека влітку,
Холодно узимку.
Де ґрунт родючий і знайомий.
Де зрозумію,
Що нарешті-те я вдома.
Чи знаєте, чому, така сумна,
Тужу та рвуся знову в Україну.
Чи знаєте, як плющ росте, стогна,
Вдаваючись березой непохильной,
Мов дерево – ніколи щоб не гнутись,
Показуючи всім стрункую спину.
Коли так хочеться завитись, потягнутись
Не в небо, а додому,
В Україну.

***

Добавить комментарий