Ще голуб крихти брав з твоїх долонь…


Ще голуб крихти брав з твоїх долонь…

Сьогодні осінь. І, мов спалах, здогад:
З тобою ми тепер… давно… не діти.
Ще голуб крихти брав з твоїх долонь,
А я вже знала: скреснути й згоріти.

Забути все. Лиш… пам’ятаєш, зорі
Ховались понадхмар’ям до світанку…
За склом одним стогнав і плакав дощ,
За іншим склом — дві тіні… очі… танго.

Тривожна ніжність гарячкових рук,
Слова останні, айстри серед столу…
Я бережу… О, як я бережу
Слова без слів,
І голуба
в долонях!

***
Переводы у меня никогда не получались… только для того, чтобы понимали — практически дословно:

Сегодня осень. И зарницей — вспомнить:
С тобою мы теперь… давно… не дети…
И голубь только крошки брал с ладоней —
А мы уж знали: Ожить и сгореть.

Забыть про всё. Лишь помнишь — звёзды
За облаками прятались всю ночь,
Там за стеклом — стонал и плакал дождь,
Там за стеклом — две тени, танго, очи…

Тревога… нежность раскалённых рук,
Слова последние и астры… круглый стол…
Я берегу… о, как я берегу
Слова без слов
и голубя
в ладонях!

Добавить комментарий